|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51518
|
| Рецензій: |
95983
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 13406, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.217.85.6') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Переклад
|
|
|
| © summertime, 03-01-2009
|
Сентиментальна розмова
Поль Верлен
В самотнім парку, в тиші потонулім,
Два привиди поблідлі проминули.
Їх очі мертві, губи їх схололі,
І між дерев бредуть вони поволі.
В самотнім парку, в тиші потонулім,
Два привиди вертають у минуле.
- Ти пам’ятаєш щастя наше тихе?
- У думках забуття кружляє вихор...
- Чи мою душу бачиш уві сні?
Чи б’ється серце, як про мене чуєш? – Ні...
- Ах, наших поцілунків тепла злива,
Ах, невимовне щастя! – Що ж, можливо...
- О, синь небес! О, величе надії!
- Надії ті холодний вітер звіяв...
Так вони йшли і в тиші потонули,
І лише ніч слова їх тихі чула.
Colloque sentimental
Paul Verlaine
Dans le vieux parc solitaire et glacé
Deux formes ont tout à l'heure passé.
Leurs yeux sont morts et leurs lèvres sont molles,
Et l'on entend à peine leurs paroles.
Dans le vieux parc solitaire et glacé
Deux spectres ont évoqué le passé.
- Te souvient-il de notre extase ancienne ?
- Pourquoi voulez-vous donc qu'il m'en souvienne ?
- Ton coeur bat-il toujours à mon seul nom ?
Toujours vois tu mon âme en rêve? - Non.
- Ah! les beaux jours de bonheur indicible
Où nous joignions nos bouches! - C'est possible.
Qu'il était bleu, le ciel, et grand l'espoir !
- L'espoir a fui, vaincu, vers le ciel noir.
Tels ils marchaient dans les avoines folles,
Et la nuit seule entendit leurs paroles.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
