>
> За вікном у батька зацвіла калина -
> Похилила віти низько до землі,
> Зацвіла і плаче, ніби та дитина
> Про роки прожиті, про свої жалі.
>
> Зацвіла та хто вже цвітові зрадіє,
> Люди ж бо не бачуть - тата вже нема.
> Хто її догляне, виросте, пригріє -
> Журиться рідненька у саду сама...
>
> Ягоди достигли і опало листя,
> Кетяги червоні на землі лежать.
> Вітер нагадає батька тиху пісню
> Та не прийде тато, вічно йому спать!
>
> Не запросить в гості, не напоїть чаєм,
>На столі не буде пишних пампушок.
> Ви вже, тату, в царстві, що зоветься раем,
>Відвела вам доля закороткий строк...
> Хай калина всохне, хата постаріє -
> Тільки татка голос звідусіль луна.
> Серце не оглухне, пам'ять не зм1л1е,
> Жити буде вічно у мені вона.
>
