>
> Усе ще ніби як завжди:
> Всі розворушені бажання
> Зосталися в моїй Душі,
> Але минулося кохання.
>
> Та чи могло це статись так?
> Хіба кохання може бути
> Як мимовільний сірий птах -
> Злітає, б'є крилом у груди!
>
> Хіба воно зникає десь,
> Або з'являється миттєво?
> Воно ж триває вік увесь,
> Усе життя, і це... суттєво!
>
> Усе зосталось як завжди,
> Минулося лише кохання:
> У скрині сплять старі листи,
> На серці біль, в Душі страждання.
>
