Повір, я посивію від твоїх мук
Рівно як від своїх
Що прийде вуйко* і залізе
У праве моє вухо
Бо скаже собі
«То є дика печера
Розпадина у кризі
Гірських пасмів»
І поміж грубих сталяктидів
Й сталяґмітів
Він вздрить нашкельний
Напис
Що ріктиме прадавні міти
Які тут заховались
З доби оріньяку
Він візьме сочку в лапу
І роздивившись
Прочитає
«Хоч тінь мою розвій
Але бодай по смерти
Я візьму сей бій!»
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design