Безнадійно сива Осінь
Закохалася у Вітер..
А він бавиться волоссям
І цілунки її витер..
Пороздмухував пташаток,
Що мостилися на гіллі,
Це лиш Осені початок,
Ще каштани не поспіли.
Не покрила позолота
Сяйво листя, гілок, трав.
Ще для Вітру є робота -
Він горіхи ще не зняв.
Ще далекі сизі хмари
Не вагітніли на дощ.
Сумно Осені без пари -
Вітер пил здуває з площ.
І тікає з її дому -
Ні цілунків, ні жалю...
Не розкажемо нікому
Шепіт Осені: "Люблю..."
