Ми вже змучились від видовищ, подайте хліба
Розтікається світло долонями, наче мед
І стає все навколо зворушливо - непотрібним
Кожен крок відомий за два наперед
Кожен день – мов останній. Холодними стали усмішки
Ми ще вірим в кохання в очікуванні зими
Обриваючи все, до останньої ( з кров'ю ) пелюсточки
Ми ще віримо в цей священний займенник МИ.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design