Ми граємо в сніжки тугою тишею.
Проте, допоки ніхто не влучив.
Мовчання сиплеться так невтішно.
Лавина зсунеться, як озвучить
Це позачасся чи сміх, чи плітка,
А чи пір’їна впаде на руку.
Тож, ліпше вилучити з ужитку
Усе, що можна назвати звуком.
Існують: знаки, сурдопереклад –
У лабіринту широкі вулиці.
Та нас шматовано і уплетено
В, клубочків долі, незграбні вузлики.
Сніжно-німі та незаймано-білі
Аркуші - краще жовтіти лишимо.
Хай би життя ми слухати вміли
Так, як сьогодні слухаєм тишу.
