|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1317, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '13.58.18.135') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Вячеслав Семенко, 16-05-2006
|
Що щастя ? Мрій туманна радість ?
завершення колись початих справ ?
Чи гордість , що нарешті подолав
Таку дитячу безпорадність ?
Своє у кожного поняття ,
Мета , як недосяжний горизонт ,
Здється -- ось останній поворот ,
І падає в долні щастя .
Та іронічний усміх долі
І знову відкривається очам --
Свою поему ти лише почав ,
Новий сюжет , слова і ролі ...
Приходить щастя поки мрієш ,
В польоті піднімаєть ся у снах
Душа . І хоч на скронях сивина ---
Та ще надія серце гріє .
Коли підйом досягне стелі
Нарешті переконуєшся ти ,
Що щастя -- не в досягненні мети ,
А в прагненні іти до неї .
Д В А П О Л Ю С И
Узявши з серця свого краплю крові ,
До сходу сонця назбиравши роси ,
Додав до них із марень кольорових
Невиплакані серед ночі сльози ,
Він сумішшю перо своє зволожив
І , сховані на дно , душевні мрії
Рядками вклав на паперове ложе
На крилах незбагненної надії .
Сердцебиття підказувало ритми ,
Від рос світилась чистота пориву .
Писав , неначе йшов по лезу бритви ,
Римоване коханням диво .
Він йшов , як ходять Боги в хмарах,
Своє кохання між рядками віршів
До неї ніс неоціненним даром .
Простий папір палав вогню палкіше .
В очах його світились тихі зорі
А в скронях стук , неначе грім небесний --
Коли поклав у радісній покорі
До ніг її поезію із весен .
Та цим жаданої він не зворушив .
В її очах давно кохання згасло .
Взяла дарунок порухом байдужим
І в нього загорнула булку з маслом !
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
