Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1311, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.138.181.90')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Гладіатори

© Вячеслав Семенко, 16-05-2006
Народжені  в  лиху  годину  й  день ,
Дітьми  племен ,  народів  різних .
І  були  матері  у  цих  дітей ,
І  була  доля ,  нетривка  і  грізна .

А  в  Римі  для  забави  і  розваг
Людською  кров"ю  на  арені
В  полонених ,  захоплених  в  боях
Зтікали  їхні  доблесті  воєнні .

Так  поєднала  древності  доба
Залізну  воїнську  відвагу
Із  розпачем  закутого  раба ,
Якого  серце  сушить  помсти  спрага .

І  меч  у  гладіатора  в  руках,
У  бій ,  нехай  хоронять  Боги !
Що  бачить  в  супротивника  в  очах;
Чи  смерті   жах  чи  радість  перемоги .?

В  руках  у  нього  також  меч  кривий.
Я  друга  мушу  кров  пролити .
Кругом  юрба  кричить " Убий ! "," Убий ! "
І  я у б"ю  його ,  щоб  далі  жити .

Для  мене  кожен  передсмертний  зойк --
Це  ,  відвойовані  у  долі ,
Прожитий  день І  до  свободи  крок ,
Розписані  по  нотах  наші  ролі .

Зтікають  на  пісок  і  піт  і  кров ,
Та  знаєм ,  що  наш  перший  ворог --
Той  римлянин ,  що  хоче  знов  і  знов
Нагодувати  смертю  власний  гонор .

Та  у  очах  у  нас  ще  волі  блиск ,
І  гріє  наші  душі  мрія -
Повернеться  наш  гострий  спис
На  ту  юрбу ,  що  на  трибунах  виє !

Хто  страх  раба  в  собі  переборов,
Той  зможе без  вагань  і  стриму
Пролити  голубу  імперську  кров
На  історичне  панування  Риму .

Вже  сурми  Спартакові  кличуть  нас ,
Не  час  в  бою  шукати  броду .
Ми  вже  йдемо ,  ти  зустрічай  нас , Крас  !
І  через  смерть  здобудемо  свободу .


К О Л Ь О Р И

Була  у  хлопця  сорочка ,
Вишита  дрібно  хрестами .
Були  замріяні  очі ,
Карі ,  такі  ж  як  у  мами .

Була  душа ,  як  калина
Ніжна  й  щирока  ,  як  небо .
Рідна  його  Україна
В  ній  помістилася  легко .

Мати  вгадала  з  нитками --
Комір  під  чуб , в позолоті .
На  полотні  домотканнім
Сині  волошки  на  жовтім .

Та  вишиття  те  барвисте
Око  вороже  разило...
...світ  розколовся  і  блиснув !

Впало  червоним  на  біле
Серце  русявого  сина   .

Нащо  так  вірно  кохати
Милу  свою  Україну
Вчила  згорьована  мати !

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.049131870269775 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати