|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1311, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.188.245.152') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Вячеслав Семенко, 16-05-2006
|
Народжені в лиху годину й день ,
Дітьми племен , народів різних .
І були матері у цих дітей ,
І була доля , нетривка і грізна .
А в Римі для забави і розваг
Людською кров"ю на арені
В полонених , захоплених в боях
Зтікали їхні доблесті воєнні .
Так поєднала древності доба
Залізну воїнську відвагу
Із розпачем закутого раба ,
Якого серце сушить помсти спрага .
І меч у гладіатора в руках,
У бій , нехай хоронять Боги !
Що бачить в супротивника в очах;
Чи смерті жах чи радість перемоги .?
В руках у нього також меч кривий.
Я друга мушу кров пролити .
Кругом юрба кричить " Убий ! "," Убий ! "
І я у б"ю його , щоб далі жити .
Для мене кожен передсмертний зойк --
Це , відвойовані у долі ,
Прожитий день І до свободи крок ,
Розписані по нотах наші ролі .
Зтікають на пісок і піт і кров ,
Та знаєм , що наш перший ворог --
Той римлянин , що хоче знов і знов
Нагодувати смертю власний гонор .
Та у очах у нас ще волі блиск ,
І гріє наші душі мрія -
Повернеться наш гострий спис
На ту юрбу , що на трибунах виє !
Хто страх раба в собі переборов,
Той зможе без вагань і стриму
Пролити голубу імперську кров
На історичне панування Риму .
Вже сурми Спартакові кличуть нас ,
Не час в бою шукати броду .
Ми вже йдемо , ти зустрічай нас , Крас !
І через смерть здобудемо свободу .
К О Л Ь О Р И
Була у хлопця сорочка ,
Вишита дрібно хрестами .
Були замріяні очі ,
Карі , такі ж як у мами .
Була душа , як калина
Ніжна й щирока , як небо .
Рідна його Україна
В ній помістилася легко .
Мати вгадала з нитками --
Комір під чуб , в позолоті .
На полотні домотканнім
Сині волошки на жовтім .
Та вишиття те барвисте
Око вороже разило...
...світ розколовся і блиснув !
Впало червоним на біле
Серце русявого сина .
Нащо так вірно кохати
Милу свою Україну
Вчила згорьована мати !
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
