Нині згадала усіх і забула усіх.
В темній кімнаті густий, всеіснуючий сміх.
Вечір прозорий, як лід, і холодний як сніг.
Це ще не дощ, - це весняна волога зі стріх.
Очі навпроти очей. Цей химерний танок.
Майже так само до пекла, як і до зірок.
Нумо, вирішуй, до мене лишається крок.
Цей поцілунок, неначе цикути ковток.
Сон-дежавю. Ілюзорності смак на устах.
Разом із киснем в горлянку вривається страх.
Вітер до вітру. До праху вертається прах.
В небі лелеки, а крук залишився в руках.
