Сльози не витiкають
Вони збираються всерединi
Сонця
Якого замало в твоїх очах
Сонечки не злiтають
Вони обожнюють твої пальцi
Такi солонi
Вiд налипшого бруду
Ти рахуєш їх цяточки
Намагаючись зчитати
Небесний код
Любисток аби любити
Полин аби полонити
М'ята аби м'яти
Барвiнок аби снити
Барвистi сни
Збери менi букет
Iз волохатих волошок
I сонячних соняшникiв
Давнина посивiла
Не вiд давностi
Втiм вiд мудростi
Заливаю тугу
Окропом iз срiбними нитками
Що заплiтають мої сни
У срiблястi кочугури
В яких
Мiй перший роман звався
Роман
Отже перша любов
Мала бути доказом
Невичерпностi
Одностаттевих вiдносин
Жiнки iнодi стають
Червоним дощем
I крапають як недокручений
Кран
А часом стають
Розлитим молоком
Яке неможливо витерти
До кiнця
Зi своєї пам'ятi
Як пам'ять про
Губи
Груди
Матерi
