Незаплямована образа
У чистому вигляді болю.
Така п’янка відразу –
Відпускає серце на волю.
Обламані крила страждання
Горять у полум’ї щастя
І як то підло – кохання
Так безсоромно красти.
Чекати на поміч долю
У сутінках білої ночі.
І слухати божевілля,
Що приязно дивиться в очі.
Вмирати за нього вп’яте,
Писати на стінах кров’ю,
Весь світ, горем обійнятий,
Зігріти своєю любов’ю.
