Я йшов під гору . День згасав .
І ніс замріяну надію --
Зловити тіні , що синіють ,
Я піднімався , поспішав .
Чим вище йшов я , тим ясніш
Ставали обриси далекі .
Та поступ мій , спочатку легкий ,
Поважчав після бездоріж .
Чим вище піднімався я ,
Світліли гори а вершини
Хоч день , здається , завершили
Ще сяяли . І вся земля
Прощальним світлом обняла
Мене у цім важкім поході ,
Та бачив я -- між гір , на споді
Вже ніч долиною лягла .
І лиш для мене вдалині
Сміялось деннеє світило ,
І хоч недовго посвітило,
Та день продовжило мені .
Горіли ступні стертих ніг ,
Поти стікали ручаями ,
Та вже прийшло мені до тями --
Що я свій день продовжить зміг !
О Р Е Л
Показували птахів в зоопарку
У різнокольоровій метушні .
І їх ув"язнені пісні
Звучали ,як крізь сльози жарти ,
Про ті , колись покинуті краї .
І тільки він , так гордо й непорушно ,
Немов вершина рукотворних скель ,
Під небом , склом закритих , стель
Сидів пташиний цар . Тепер вже бувший .
Як імператор без своїх земель .
А там , в степу , вже не німіють з жаху
На кого тінь від нього упаде ,
І око птаха молоде
З - під хмар могло побачити комаху ,
Тепер -- юрбу ненависних людей .
Приниження він їм не подарує ,
Вони не варті погляду орла .
Ніхто із них не розпізнав
За чим душа його банує --
Грудьми пробити перепону з скла
І крилами відчувши подих вітру ,
З жагучим прагненням до боротьби ,
Упасти каменем туди ,
Де на очах захопленого світу
Завершить перемогою труди !
