Краще вже бути рештою, ніж хоч одним із них; ось зупинюсь на площі Митарств Неземних, стану манити монетами тих пташат, котрим не до мене, у котрих світла душа, котрі чітко бачать в розмерзлій цій вишині щось, так виразно явне колись мені, щось набагато більше від всіх своїх прізвиськ і назв…
Спасибі за те,
Що ви не озирнулись на нас.
