|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12983, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.149.23.124') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Світлана Сябрук, 06-12-2008
|
Грішнику від Ангела:
Я проживаю дні чужі,
Проходжу шлях чужого болю.
Й слова кажу я не тобі,
Сміюся й плачу не з тобою.
Я йду дорогою німих,
Забутих душ, сердець і долі.
Мені нема що взяти в них.
Я хочу дати крихту волі.
Блукаю я крізь морок днів
І спотикаюсь об закон,
А мозок мій немов здурів:
Здав всі шліхи до оборони.
Мені болить чужа біда
І сльози котяться нерідні.
Немов замулена вода
Стікають в землю чужі будні.
...Я раз на рік встаю з колін
На згадку про забуту волю.
Про спокій власної душі
Та розкуроченую долю.
І крила вилізуть з плаща,
Й молитви виринуть до Бога.
Він мудрий, він усіх проща.
Та в мене є своя дорога.
Сховаю крила, німб зніму,
Вудягнусь, як завжди: джинси, куртка.
Душу від сердця відніму
А Бог шепоче: «баламутка».
Він дав шляхи, я йду одним,
Всі інші створені не мною.
Комусь здається це дурним,
А хтось регоче наді мною.
Я не замолюю гріхи,
Як подобало б грішним смертним.
Бо доля – йти на запахи,
Де душі б мало тихо вмерти.
Я їх знаходжу і тягну
З болота, з гнилі, вверх, до Бога.
А замість них – я там тону.
То, певно, доля. То моя дорога.
Й не треба радити мені,
Як жити в світі, що робити.
Стою по шию я в багні,
Бо вам на світі треба жити.
І не шкодую я себе,
Хоч інколи буває сумно
І знищить хочеться тебе
За те, що ти живеш бездумно.
Та схаменусь, розвію гнів,
Сховаю сумнів. Починаю
Тягнути сили з вічних днів,
Стаю на ноги і злітаю.
Лечу дорогою німих,
Забутих душ, сердець і долі.
Мені ще хочеться для них
Принести у дарунок волю.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
