Земне тяжіння незбориме й вічне .
До вікон рідних , чи в селі , чи в місті .
Правий був Ньютон лиш теоретично ,
Що сила меньша , якщо більша відстань .
І хай здається , що ненауково
Тлумачиться мені Землі тяжіння .
Вона для мене там , де є основи
Мого дитинства і мого мужніння .
Притягує ота з горба дорога ,
З якої місто наче на долоні ,
Над ним туману сивина волога
І комини на дним ранково сонні
І на Нью Йоркських схилах кам"янистих
Нас знову доганяє притягання
Подільських , жовтолисто--урочистих
Лісів в передзимовому чеканні .
Бо та земля -- не грудка на долоні ,
І не пилюка на живому тілі .
Земля --це серце , перерубане надвоє ...
Земля --це люди , долі і надії !
