не буди ти її не буди
нехай спить у ранковій імлі
вкрита туманом рясним
хай дивиться сни
каплею роса пройдеться
по скронях ніжно і щоках
спогад в серце увірветься
в облюблених думках
не буди ти її не буди
тихо присядь на межі
поцілунком своїм палким
про Любов розкажи
серце в грудях здригнеться
засяє зірка в темних очах
душа Любов*ю пройметься
у ваших вустах
а тоді вже сонце полум*яно
теплом хай зігріває п*яним
струмочки дзюрчать…
не буди їх не треба
хай сплять
такі ще маленькі
любо ніжненькі
вони
не буди їх не треба
там сни
подивились туди – навкруг і навколо нікого нема окрім нас мить намалювала коло - відпустила час
і Рай застиг в Любові в ліжку коло нас
