Стою...
над провалля безмежно глибоким,
і з містя не рушить,
а крок тре зробить
у прірву яка перед мною постала.
на цій великий дорозі кохання.
Але слова це міст,
які прокладуть шлях
й думки поринуть в простір
і долинуть
до того місця
де вони найдуть прихисток.
А значить все моє
до тебе буде линуть ,
слова потянуть все.
Вони міцні і нездоланні,
і натиск стримають всілякий ,
і захистять від злих, німих думок
які не мають сенсу.
Стою...
та дальше розглядаю
думками серце те ,о те
що бєтся так при тих думках ,
які про тебе є моя кохана .
Ну що ж робить я так незнаю.
А значить думка буде линуть,
і нести у слова ту міць
яка зміцнить кохання.
Стою....
І поринаю в простір
в безмежний океан повітря
лечу то тебе я,
хоть крил немаю.
Несуть мене думки ,
слова будуть шлях
кохання буде......
точно знаю,
бо біла полоса
мого життя настала.
26.02.08
