|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12860, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.16.203.27') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Сергій Коломієць, 30-11-2008
|
Ти перейдеш
Ти перейшов нову долину суму.
В твоїх міхах лиш на п’ять верств води…
Попереду іще чотири кілометри глуму.
А далі – шлях через хиткі мости.
Через провалля зраджених ілюзій,
І повз оголену колись давно брехню.
Над смородом боліт старих конфузій,
Навколо терену і попри западню.
Потому – тридцять тисяч кроків
По каменях вздовж кручі безнадій,
І там заснеш, помнувши боки,
Своїх напрочуд довго дихаючих мрій.
І на світанку, трішки сил набравшись,
Прокинувшись від сну, немов хижак,
Ти побредеш, й на хвильку не зоставшись
У скелі тій, і не злякавшись мряк.
Той шлях таки безжально буде вести
Тебе у напрямку вечірньої грози.
Навколо тебе схоче ще раз сплести
Паркан облуда із пліток лози.
Твій погляд спробують стуманить
Напівпрозорі хащі обіцянок,
Тебе вже так підступно прагне ранить
Пошіптування із нічних альтанок.
Але ти сліз так щиро не жалів, і сльози
Невинні щоки омивали враз.
Ти не зважав на біль німий погрози,
Не вірив, що тебе здолає сказ.
Ти просто йшов, ти просто плакав,
Ти просто усміхавсь, і так зітхав,
Ти просто говорив, не видивлявся знаків,
І не шукав у сутінках підстав.
Ти дякувати завжди вмів, і досі вмієш,
Ти руку незрадливою зберіг…
Ти справжній коли робиш, коли мрієш,
Любов – твій вічний, чистий оберіг!
Ти подолав мільйони кілометрів пішки.
Чи нарікав хоч раз на стан стежок?
На те, що так стомились милі ніжки?
На те, що рано зчерствів пиріжок?
Тепер тобі окреслена дорога далі,
І ти готовий всю її здолати.
І повернутися, вже коли води талі
Затоплять по плече твої звитяжні лати.
Ти води маєш перейти так скоро!
А згодом і пустелею сім днів плестись…
Не буде й слова проти в горлі хворім,
Не буде вітром скрегіт твій нестись!
Ти серце закував у криці блиск надії,
Рамена правдою підперезав.
Ти просто виконати завжди вмієш,
Усе, що десь колись комусь казав.
У твоїх довгих мандруваннях долі
Гартується характер переможця.
І потяг невгасимий твій до волі
Плекає в тобі дух сміливця-запорожця.
А ще, попри незвичну силу жити,
Зберіг ти ніжність погляду ясного.
Ти можеш так багато вже навчити,
Бо не шукаєш вічно тільки свого.
Чи йдеш ти, чи стоїш, а чи чекаєш,
Ти пам’ятаєш, завдяки кому живеш.
Його Слова в собі щораз плекаєш,
Тож знай, ти все це перейдеш!!!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
