Коли замислююсь про долю драматичну
Своєї мови , слова і культури ,
Пригадую Сізіфову спокуту вічну ,
Круті шляхи і неприступні мури ,
Заговорив Еней на українській мові ,
А з ним Б оги , , Божата та Богині грецькі .
І в пику петербургському орлові
По- українськи реготався Котляревський .
Як молоде дівча , що в лісі заблукало ,
Крізь хащі пльські і московські буреломи
Із темряви до світла Слово пробивалось ,
Щоб часом не забули -- звідки ми і хто ми .
Здавалось , лиш трясовина в кінці дороги ,
Верхами тільки довге " акання " московське ,
А мова рідна лиш в оселі хлібороба ,
Так віддано скалькована по -- малороськи .
Та раптом струни Кобзаря безкомпромісні
Так пристрасно і , по-весняному , розкуто
Влились яскравосонячно і благовісно
У темний морок безбатьківської розпуки
Та східний вітер знову гонить крутохвилі
І повінню чужих ідей , чужої мови
З-під стін будови , українських , старовинних
Підступно вимива фундаменту основи .
Та їм на перепоні ми поставим греблю
Із слів-цеглинок , із віршів поезопісні .
У цьому -- першосенс і життєва потреба
У кого з Україною душа і мислі .
, " Как упоительньі в Росии вечера ... "
" Как упоительньі в России вечера "
Які чарівні вечори в Росії .
На Колимі , в мордовських таборах ,
Не танули сніжинки на дротах
Світились в Семенка на скронях сивих ,
Один з таких чарівних вечорів
Поетові свинцем у серце плюнув .
Не доспівав Михайль , не долюбив ,
Полтавщиною так і не доснив ,
Лиш зорі чули пострілу відлуння
І через вірність увійшовши в вічність ,
Крізь морок цих російських вечорів ,
Тайгу сибірську., гори , річки
Яскравий відблиск Стусової свічки
На Україні полум"я вродив .
"Згорьовані хорали самоти "
Замовкли . Час гоїти рани .
Василю , ти сьогодні не один ,
Твої від сну розбуджені брати ,
З тобою тисячі свічок Майдану .
Розстріляне і сховане у льох ,
На Україні проростає слово .
Та скільки славних лицарів його
Яскраво засвітили свій пролог
І передчасно згасли епілогом .
І упились в Росії вечори
Красою українського письменства .
Під мерзлий грунт із ними полягли
Як діти ненароджені , томи
І розтривожують нащадку серце .
.
