Ми працюєм , щоб жити,
А жити , неначе , востаннє .
Ми сідаєм за стіл -- через зустрічі , через прощання .
Як співати -- то хором , робити -- збираєм толоку .
Хто ж були ті , хто першими разом робили ці кроки ?
Ми складаємо душі свої , як складають хлібини
До святкового столу в своїй українській родині .
Ми сплітаєм їх разом , від роду до роду --
Вищу гір , душу--пісню для свого народу .
Ми живем , щоб співати , не так , як співати , щоб жити .
Ми п"ємо не для того , щоб лиш бути ситим .
А вишиванка не для того , щоб лиш тіло зігріти ,
І хрестами на ній не даремно над серцем пошито !
