Тут скло на асфальті, як паморозь.
Тут вішають шмарклі на ніж.
З дерев тут з'їдаються зав'язі.
Тепло зберігається між.
Нам вже не потрібне просвітництво.
У нас будуть інші звання.
Уже не приваблює бітництво.
Нам світить інакша зоря.
Ми грубо і жорстко вітаємось.
Ми тиснемо руку не всім.
Час прийде і всі ми покаємось.
А поки наш світ як "СІМ-СІМ"
***Ґрафіті
Діти робочих кварталів
наносять нові малюнки.
В небі скелети кранів,
будують нові будинки.
В тих малюнках
всесвітня аґресія
запеклась.
У будинках
найдавня професія
збереглась.
Чорна фарба, як у дитинстві
кольорові крейдяники для мажорів.
Їм уламки цеглин порИстих,
від дощу прикриття мухоморів.
Асфальтовані вулиці--суцільний мольберт.
Дощ--заміна аркуша.
Далі стіни--довічний етюдник, до смерти,
що не спить, чи готова до неї душа?
Вони не малюють тіні.
Їх обличчя не мають очей.
Та навряд чи ці діти винні,
що не бачили білих ночей.
***Дихай!
Дихай біжи щосили!
Доки тебе до труни не просили
Доки в землю не закопали
Доки душу на суд не звали
Кричи відбивайся біжи і дихай
Вставай не лежи іди за край
Кругом вороги найсильніші і най
Найнереальніші людські бажання Знай
Доки дихаєш і біжиш забувай
Повітря на місяці лиш на видих
Місяць планета для сивих
Один лиш вибір в житті тобі
коли посивіють коси твої
Дихати чи померти!
***ҐІП-ҐОП
Нашкрябай своє криваве графіті
Нігтями
На спині наших думок.
Кожен, хто думає в цьому світі
Ні, не Бог,
Але щонайменше пророк.
Затанцюй свій шалений брейк-данс
Боляче
Зверху на лінії нашої долі.
Вона щоразу дає нам шанс.
Один або декілька.
Словом, доволі.
Зачитай мені свій гангста-реп,
Голосно,
Під біт мого пульсу, прямо у вуха.
Пророки ведуть свою паству у степ,
Говорять, КРИЧАТЬ,
Та ніхто їх не слуха.
***особиста NIRVANA
У голові з самого ранку
бас гітара і барабани.
Розбивши об підлогу склянку,
кричу пісні своєї особистої NIRVAN'и.
Я нашу першу зустріч до сьогодні пам'ятаю:
малий сумний сиджу удома,
в своїй кімнаті підмітаю,
аж раптом б'є по голові судома,
принаймні, так її собі я уявляю.
По радіо "ФМ ХЗяке"
горлає дядько, кров у жилах застигає.
Про що горлає? До сих пір не знаю,
але мені здавалось про таке:
Про маму з татом,
що вже рік не розмовляють;
про нас із братом,
що великі плани мають;
про Любку з третього під'їзду,
яка мені "Буквар" вже рік не повертає;
про пацанів з двора, яких після наїзду
борщагівських лохів, два дні на постіль вивертає;
і про ментів, які вкінець охляли,
пів-ночі, як акваріумних рибок, нас тримали;
І ще про те, що все в нас буде добре,
коли повернеться з Росії брат, полковник СОБР'у;
коли я виросту і матиму своє житло
і всім грузити мені мозок буде западло.
Це потім я дізнавсь, що той чувак помер.
І що його звуть Курт і що три роки
він не дожив до тридцяти.
Але у голові моїй
він все-одно завмер,
на вічно.
Його пісні тримають в русі мої кроки.
***НеЗупиняйся
Лечу, мов буревій.
Накручую на руку нерви.
І голос в голові:
„Не зупиняйся, стерво!!!”
Проходять крізь мене
Люди, події, від них уже дурно.
А голос своєї гне:
„Не зупиняйся, курво!!!”
Уже не сприймаю інформацію,
Уже повідомлення повз мене пролітають.
Вже тільки написи у голові
Не зупинятися заповідають.
І всередині, я вам скажу,
Вже не люди, події, вокзали.
Добитий голосом пустий лежу:
„Не зупиняйся, тобі ж казали...”
***Mental virgin SLUT
Ментально цнотлива повія
їбалась із першим-ліпшим.
Робила мінет без кондомів
і мала лише дві умови:
по-перше, щоб він був перший
хоч в чомусь, хоча б у плюванні,
та краще було б в полюванні,
але це вже свято якесь.
По-друге, щоб він був ліпший
за того, що був попередній.
Це рідко в одному збігалось,
інакше вона б вийшла заміж.
У інших, стандартних, випадках
спочатку одного шукала.
Вона йшли на пошуки в місто.
Шукала у бібліотеках,
в кав'ярнях, під лавою в парку.
Знайшовши когось, діставалась,
додому,
скуривши останню цигарку.
Собі там розваги робила,
а потім, заснувши, сопіла.
Вона берегла свою цноту,
їбалась не в піхву, а в сраку.
Вона берегла собі мозок,
виходила ще до світанку.
Вона берегла собі мозок,
виходила ще до світанку.
***Квитки на Ялинку
Перше січня кожного дитячого року
Починалось завжди однаково.
П’яний, поки, тато мав собі мороку:
Із перегаром з рота вести мене
На післяноворічну «ялинку».
О, ті профспілкові квитки
Для дітей, з подарунком!
І неспано-неголені робітники,
Що вели своїх чад на вистави,
Таких само п’яних, неголених псевдоартистів.
Там, чомусь, Дід мороз виглядав і смердів
Так як тато.
Там снігуронька немолода і з очима в синцях
Не була зовсім схожа на казку.
Там ведмідь і зайча цілувались
В фойє.
Новий рік там не вкрала Яга,
Він проспатись не міг,
Він лежав в закутку.
Ми ж малі це сприймали
Як норму.
Тато спав, він не зміг
Привести себе в форму.
Нас лякали не злість чи там
Несправедливість.
Нас лякала лиш татова курва—сонливість.
Подарунки містили цукерки і щастя.
Різні навіть гидотні цукерки.
Але нам то все-одно приносило радість,
Щось же має? А тато...
А тато додому дійшов.
***Самозахист
Інформація перетворилась
на зброю.
Народи вже не харить
зброч, навіть массового знищення,
навіть страшна і заборонена
конвенціями ООН'у та ОБСЄ.
І от тепер нас завалюють
радіо, телебаченням, пресою.
Іноді добивають
літературою, театром, музикою.
А, ну і, звичайно ж,
contemporary art
(тут мала бути реклама
Пінчука, але він ще не проплатив,
тому відверто і з насолодою:
"Віктор Михайлович, ви гандон!")
Інформацію треба
створювати, а не
перетравлювати.
***Доброго дня.
- Доброго дня. Я топ-менеджер.
- Іди на xyй.
- Ні я ТОП-менеджер.
- Супер!!! От і іди: «топ, топ, топ…»
До біса!
Ви вирішили, що
Ваші гроші чогось варті?
Туди ж!!!
Якщо ви домовились,
То хто сказав, що я погодився?
Мене не було
На погоджувальній раді,
На засіданні комітету,
На громадських слуханнях.
Чого ж тоді питається?
Чи я винен вам
За фактом народження.
Та краще б мене
Взагалі мама не народжувала.
А тепер запитайте мене:
Дідьо, чого ти хочеш стати коровою???
***Будинок кіно
Зайшов до будинку кіно.
Питаюсь:
„А що у вас сьогодні у
синій залі?”
„Семінар Мері Кей.”
Добре, думаю.
„А що у червоній?”
„Партійні збори соцпартії.”
Отакої.
Захотілося комусь набити морду,
Бо кіно не показують,
алкоголю не п’ю,
наркотиків не вживаю,
мобільний оператор пише у листах,
що я йому грошей винен,
та й взагалі,
життя останнім часом
підсовує свиню за свинею.
Але кому ж тут наб’єш?
Там сос... вибачте соцпартія,
Там мереживний...
вибачте мережевий маркетинг.
Так і живемо: баби і підари.
Навіть морду набити нікому.
Ще й кіно не показують.
***258
Щоб набрати на
моєму мобільному телефоні
"Люблю"
потрібно зовсім небагато:
натиснути 18 разів
клавіші.
Отже моє послання до вас:
444444
99
22
444444
99
У підсумку виходить 258.
Це мало чи
багато?
Комусь так,
комусь навспак.
Але маю до вас ще одне прохання:
Ніколи не переводьте 258 у гроші!!!
