1.
Нічого не буде.
Не мрій. Не жадай.
Тривай собі – виміром
правильним, строгим.
Дорога - у СІРИЙ біжить небокрай,
у небо ПОЛИННЕ.
Не буде
нічого.
2.
так дивно – музика уже
не ріже очі згадкою, як сонце,
і тіло – чорним, аспидним ножем
не ріже.
І не тоне в ополонці твоїх очей
мій погляд боязкий.
І зорі не кошлатіють над нами.
Рожеві хмари – вигасли, як біль.
Любов – бомжує.
Йде поміж світами...
3.
Жовтогрива краса заплелася у коси літу.
Повні кошики сонць назбирає серпневий день.
Теплий вечір насипле в поділ темнослив-блакиту
золотинки зірок – як оздобу майбутніх сцен...
Все так дивно і просто -
збагнути: живеш – як любиш!
Маєш – тільки життя, маєш в світі – єдиний шанс...
І шепочуть молитву ураз пересохлі губи.
Наче спалах – прийде, що Господь нас ЛЮБОВ’Ю спас.
