Чекала доки похолонуть кроки
Твоє щастя,що бачу здалеку
Як течуть абрикосовi води
З рiг срiбних волiв;
Тiкав вiд своєї нiмфи
Лiтом сп’янiлий;
Червонi краплi
З кiнчикiв пальцiв
У воду
Розiп’ята в жертву богу
Стискаю голку вустами
Проколюю все,чим торкалася
Тiла пряного;
В животi моєму
Змiя шипить
Звившись кiльцями
Довкола дерева наших вигукiв
Висмоктує всю отруту
З очей мигдалевих
Колооберт
В чревi моєму
Шматує мiднi дзвони
На переливи
Срiбної арфи
Орфею!Нащо знов?
До пекла стрiмголов...
Пiсня лiта
Не для його монолiтiв
Як пахне твоє чоло!..
Вночi м’яту втирав у очi,
Прикрию долонею
Дай хоч хвилю побути
За тобою...
Це ж я,твоя нiмфа...
Любистком заквiтчана
З розрив-травою
За серце
Не тривож мої слiди
Вкритi листям блакитi
Не судилося
Пити тебе довше одмiряного
Глянь на мене!
Як щаслива тут,на днi...
Моє ти лiто
В якому погнили абрикоси...
