|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51547
|
| Рецензій: |
96005
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12670, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.138.102.202') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Микола Данилов, 21-11-2008
|
Я вірю... і коли надмірна радість
Бурхливим морем в серці закипить,
Коли ні вир життя, ні квола старість
Ту надприродну силу не спинить.
Коли п’янке безумство враз накриє,
Розквітне різнобарв’ям краєвид,
Захоплена чуттєвість зрозуміє,
Як танцював безтямно цар Давид.
Я вірю... коли будень запанує,
Замерехтить у далині мета
Й стривожена надія помандрує
Туди, де мешкає примара лиш сама.
Тоді, спинившись поглядом далеким
Аж ген за обрієм, я саме там
Побачу віри знак, в якій крізь спеку
Ступав у Край прабатько Авраам.
Я вірю... в час, коли глибока туга
У серці лютим змієм засичить,
Підступна думка, наче зрада друга,
Зі споду серця зрине, щоб збудить
Страхи минулі, а в очах постане
Колишній жах, що сумнів живить знов.
Молю Тебе, нехай в надії дане
Цілюще Слово ситить мою кров!
І як коханої єдині в світі очі
Імлою безнадії віддалить
Жорстокий присуд і у пітьмі ночі
Німе питання в небо полетить,
У серці пролунає тиха мова,
Цей ніжний дотик вітру до щоки:
«Коли самотність огорне раптово,
В ту саме мить Мені найближчий ти...».
Перед Тобою – сотні літ і миті,
Враховані і зважені серця,
Дитинства ранки, в старість перелиті
У душах, що мандрують в забуття...
Безумство сильних стріне протидію,
Розумні засоромляться вінця.
Коли б лише промовити: «Я вірю» –
У млосному передчутті кінця...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
