Тривала ніч притлумлює печаль
Душі, що зроджує веселощі та жаль
Під оплески юрби – земного світу лямент.
Та твої кроки чую під склепінням заль...
Interdum lacrimae pondera vocis habent...
Згубити образ твій тепер і назавжди
Не маю сил і з глибини «Зажди!»
Кричу до тебе, мов страшний екзамен.
Бо волею є ти, де пастка зусіди...
Interdum lacrimae pondera vocis habent...
Вже на непевність слів надію не кладу, –
У твоїй посмішці розраду віднайду.
Тче доля килимом життя важкий орнамент.
Та голос твій звіщає щастя – не біду...
Interdum lacrimae pondera vocis habent...
І сам на сам із хворою душею
Лишатися нестерпно вже, і ледве перед нею
Марних блукань старих підкопую фундамент.
Де сонцем була ти, там я – лише землею...
Interdum lacrimae pondera vocis habent...
Різниця років подарунком долі
Стає для тих, хто на життєвім полі
У час нічний журби стрічає втіхи ранок.
В очей твоїх ланах шукаю путь до волі...
Interdum lacrimae pondera vocis habent...
