Вдихаєш занадто багато разів,
Коли промовляєш щось дуже важливе.
Повітря шумить, я не чую всіх слів:
Вдих-видих, а наче припливи й відпливи.
Мотив твій веде себе як конденсат:
З повітря, як іній від холоду грудня,
Вилазить на голий від сонця асфальт -
Від нього відходить ледь чутне відлуння.
Своїх молитов я б забути волів,
Та злива накаже землі вити морем.
Як ти, моя люба, прекрасна, коли
Тебе остаточно не чути за громом!
