За вікнами ледь розквітле обличчя метелика.
Золотаве, бо сонечко посміхнулось і стрибнуло
За хмаринку бузковую, що нагадує ослика.
У зеленому листі заховались співунчики –
По гілках перестрибують … Пригадав пісю радісну.
Викликаючи сонечко, закликають до ослика:
«Відпусти, сірий ослику, золотавеє сонечко,
Бо метелик маленсенький вже сумує за літечком.
Йому може лишилося ще три дні тут випорхувать,
Потім дощик дрібненький його змиє куди-невість.
А він так і не вимився в теплих, лагідних променях.»
«Вітре буйний невидимий, передай в небо ослику
Нашу пісню співучую, хай відкриє він сонечко.»
Вітер буйний послухався, як здійнявся угору він,
Аж до самого ослика – передав пісню жалібну.
Ослик кроками спішними відпустив ясне сонечко.
І строкатими крилами пропорхав своє :"Дякую" -
сонцю, ослику, вітру, пташечкам
наш метелик веселий, золотаво усміхнений.
5.10.04
