Хто я такий? – Я цар всія царів.
Мені всі коряться країни,
Але у світлі жовтих ліхтарів
Обличчя, наче не в людини.
Родина є, але дітей
Я бачу десять днів на рік.
Коханок – тьма, усіх мастей.
Ба, ще нівроку чоловік!
Десницю звів – несуть мені обід,
Звів вдруге – гостей просять.
Печать поставив – військо йде в похід,
Поставив другу – голови сокира зносить.
Я можу все! Я – всемогущ!
Хочу – руйную, хочу – мури зводжу.
Будь-хто мені - неначе під чоботем хрущ:
Немил – чавлю,
А мил – можливо осторонь проходжу.
Ненавидять мене
Усі народи, мною скорені,
Та ненависть осю,
(Хай хто либонь моргне)
Повириваю разом з коренем.
А й справді, за що тут любить?
Тиран і деспот, бузувір,
Гнобитель майже всіх народів.
На мене кожен лютий, наче звір,
І кожен прагне здобувать свободу.
Чи хто себе питав, чи вільний я?
Чи зможу кинуть все – іти пить чай
З малиновим варенням?
( Обурення, і спрага до життя,
Повстання, правда, каяття)
Та треба жити за чужим ученням,
Яке мені дали батьки-царі,
Придворні лярви, радники, вельможі…
Канудять мене думки не свої,
Через які сам на себе не схожий.
Хотів я влади? Так, хотів, благав,
І хитрістю схиляв людей до себе.
А потім нагло взяв – і ошукав
Усіх, від кого більш нічого мні не треба.
Дурні створіння, вірять нам царям!
У кого влада є творити і вбивати.
Схотів – і слово дав, схотів – забрав.
Їм же лишається на Бога уповати.
Проте життю цьому так заздрити не слід:
Навколо зрадники. Не знаю, хто з них перший
Мені сипне отрути на обід,
Всю славу й честь мою на порох стерши.
Проголосить себе новим царем царів,
І правитиме царством на свій лад.
Порозграбує царство купка лихварів –
Залишиться лиш попіл й смрад.
Тому стирать на порох змушений
Всіх, кого в зраді ледве запідозрять.
Хай лише пискне хтось про намір свій –
У мене всюди вуха, всюди очі.
На ранок вже опудало із нього зроблять.
В обід на главну площу понесуть
Із приписом: «Такий-такий-то - зрадник»
Під вечір спалять – і жбурнуть
Цей попіл під якийсь чагарник.
Хай знають, що нема могили всім
Хто зрадити задумує державу.
Ще паче тим,
Кому майнеться знищити мій дім.
Чи здобувать хто хоче волю, а не славу...
Ех-х-х нудно бути іноді лихим,
Подекуди стає якось незручно.
Так, добрим бути добре, але з тим,
Без нас, лихих, було би жити скучно!
