Занадто глибоко пече, занадто боляче для решток серця.
Пусті слова. Стара мечеть забльована вином. Доверху.
Занадто тонко пахнеш мною; замкну паролем дикий біль--
Тягни на розстріл мою чесність, бо почуття ти вже убив.
Занадто пристрасно хотіла знайти себе в твоїх руках,
Занадто вірила у диво, коли ти просто шахрував.
Тобою дихала, зі страхом, коли був невідомо де.
Тебе шукав шалений погляд у небі і серед людей.
Занадто весело прощаюсь, регочу як останній раз.
Це розлад, це ще виліковно, лише не треба ніжних фраз.
Занадто швидко йшла по небу. Спіткнулась. І лечу униз.
Казали, зловиш, якщо треба. Тож я не купувала крил.
Занадто вірила у силу своїх глибоких почуттів,
Ти несподівано ударив. І навіть не назвав причин.
Не вперше стомлюється ніжність єднати двох чужих людей
Але так боляче виймати ці скалки зі своїх грудей.
