ніч ключі підбира до моєї хвіртки
перший зі срібла
входить напрочуд легко
як входить кожен в Мокрянці
у піхву Наталки Хомури
[вона по всяк час волога
[Василь запевняв
що в ній вже давно оселились мокриці
[йому краще знати
бо це саме він був восьмим
[себто останнім]
з ким вона завітала до РАГЗу]]
так ось
входить він легко та користі мало приносить
і ніч витягає з кишені ключа мармурового
цей влазить туго
неначе у хлопця що робить це вперше
потроху приходить у рух навколо своєї вісі
застрягає
пускає коріння в гніздо
готується зацвітати
відтинається гострим ножем
повертається до кишені
[відлежиться десь з тиждень
загоїться
та може ще стане в нагоді
при вході до іншої брами]
вже час діставати ключа третього
[кришталевого [з трикутними перлами на голівці]]
цей копирсається у замку надто довго
скрипить
шурхотить
[одним словом вмовляє його
мідні нутрощі
здатися
за кілька годин знаходить для них компроміс
зойкнувши
розмокає
[як мокнуть солодкі сухарики
в беззубому роті старих
яким лінь заварювать чаю
під час злягань
з абеткою власних хвороб]]
хвіртка втрачає контури
ніч нахиливши голову вбік
від важкої коси
посміхається якось облудно
відсовуюсь вліво
не знаючи як ще
дозволити їй
сісти зі мною поруч
не схибивши
черговою двозначністю
