Я ступаю трояндовим полем.
Довкола – п’янкі аромати.
Блукаю в пошуках долі,
Хоча вже втомилась шукати.
У мене скривавлені ноги,
Спустошені відчаєм очі,
І ледве живе моє серце
В колючих тенетах тріпоче.
Криваве трояндове море...
Плисти вже сили не стало.
Слабке, знесилене тіло
Впало.
...........................................
І очі наповнились небом,
Зцілились під сонця промінням.
Довкола – колючий терен.
Болюче прозріння.
І де ж тепер твоя доля?
Де її будеш шукати?
Чи маєш ти сили підвестись
І далі цим полем блукати?
– Я встану і знову ітиму.
Я маю єдину мету:
Дістатися до виднокола...
І там лиш я щастя знайду.
Та раптом сталося диво:
Посеред тернового поля
Виросла райська квітка,
Квітка моєї долі.
Її чудодійний нектар
Загоїв глибокії рани.
І знаю тепер, моя мрія
Реальністю стане.
