жінка, закохана в дощ і ялинові пагорби
стомлена Єва у лігві вгодованих змій
білі вуста, що колись були надто спраглими
ледве прикриті зіниці, сутана вій
жінка сполохана птицею вилетить з черева
теплого міста, ніхто не втече навздогін
тільки й згадають, що кіт у дворі і дерево
доторки теплих рук, колиску колін...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design