Я - білий пелюсток, метелика крило,
що спопелив вогонь ілюзій і фантазій.
Я - жінка, а тому: я - першобутнє зло.
Любіть мене або зрікайтеся одразу.
Я - гімн сама собі, я - дивне божество,
що породило світ й тепер всіма забуте.
Я - ніжність, а тому: весна - моє єство.
Мені або цвісти, або таки не збутись.
Я - спогади сумні, я - синь в твоїх очах,
що болем проросте серед чужого поля.
Я - вічність, а тому: я - сповідь. А хоча...
я - Парка, карма, фатум, доля!
