Вона пливе у молоці
зі смолоскипом у руці.
І в непогасному вогні
вона вбачається мені.
Із-під її прекрасних ніг
дві хвилі здійснюють набіг
на мене. Я неподалік
пливу і мене зносить вбік.
Бризки з під неї
схожі на іскри.
Я оглядаюсь,
але вже пізно -
берег позаду.
Я пливу ззаду,
гладжу їй спину,
знищую слину.
Вона пливе як небосхил,
все далі - я не маю сил.
Самице, той вогонь - він мій!
Нікому не неси, не смій!
Я дожену тебе, ще трохи,
вже лічені лишились кроки.
Коли ти гола - ти приємна,
ти така справжня і натхненна.
І мої руки, й твої щоки
росою вкриті, незнищенні.
