Збулось омріяне! В моїх обіймах ніжних
Творила ти гармонію життя.
Згасали ліхтарі, гули джмелі у вишнях,
А ми будили пошепки буття!
Твоїх гарячих вуст терпкі на смак щедроти,
Твоїх ласкавих рук безмовний зойк і рух,
І пестощі, і сміх, і сльози, і турботи,
І безтурботність-- все захоплювало дух.
Омріяне, освячене збулося!
У хвилях лагідних твого волосся
Я захлинався, але ж плив і плив...
У вишнях білосніжних,
У хащах снів і слів,
Кохання нашого щастливий линув спів!
