Недолюблені люди
збиваються на півбанальність
і тримають в полоні
то долю, то світ, то себе.
Світом позавіконним
з безодні вузької вітальні
найдорожчим дарунком
сприймаючи сонце рябе...
І натомлена зелень
у зошиті стиглого парку
червонітиме завтра
від перестарілих думок.
А можливо, Карась
зачекає на іншу Одарку,
на проспекті зими
розірвавши щасливий квиток.
І все більше і більше
отих недолюблених кимось.
Тільки скільки червінців
сьогодні ціна за любов
в ненароджених віршах
поета на острові Мінос,
в деформованім серці
побачених потай дібров?
