Шановні друзі і колеги, вітаю вас з завершенням Сьомого Конкурсу Поетичних Перекладів. Призові місця в цьому конкурсі розподілились таким чином:
I місце: Тарас В’єнц
II місце: Михайло Карповий
III місце: Андрій Бачинський
Як орґанізатор, я знаходився в дещо привілейованому положенні порівняно з іншими учасниками конкурсу: я був позбавлений від обов’язку вибирати найкращі переклади. Ця задача була би важкою для мене, бо всі переклади по-своєму цікаві, і однозначно всі зроблені на високому рівні. Цей конкурс більше був схожий на те, „як джазмени збираються і всі разом як зададуть жару на якусь тему...” (Галина Михайловська, приватне спілкування).
Звичайно, однією з найважливіших задач в перекладі цього вірша був вибір рефрену. До цієї задачі можна підходити або традиційно, переклавши вітання servus іншим вітанням: „привіт”, „здрастуй” тощо. Але не можна не відзначити два альтернативні рішення, які ми бачили в двох останніх творах. Неординарний підхід Магадари зробив її переклад діалогом між поетом і Богородицею, додав йому присмаку реальності, прямого контакту. А той шлях, який обрав переможець конкурсу, хоча і не є вітанням, але тим не менше є найточнішим із дозволених розміром останнього рядка відповідником латинського слова servus – слуга. Оплескую, Тарасе!
На цьому хочу закінчити. Дякую вам усім за цікаві переклади, і дякую Галині за вибір ориґіналу!
