Відкрив я двері Золотим ключем,
Зайшов у вільний і новий театр,
А через тиждень дах уже тече,
І треба кошти, щоб перекривати.
А через місяць – застарів дизайн,
Старі лаштунки вийшли вже із моди,
І треба кошти віддавати за
Нові стільці, куліси та комоди.
А через рік новітній Дуремар
Оголосив свої права на власність,
Загін у масках рейдерів – примар
Заволодів театром нашим гласно.
І ось тепер ми знову висимО
Той на гачечку, інший на гвіздочку,
І наш хазяїн, цілковите чмо,
Нас продає, як речі, з молоточка,
І просто на очах широких мас
Експлуатує наш талант і працю,
А папа Карло в цей трагічний час
Піариться на фотках папараці....і
