Хто не знає – про саму колиску. Прямокутник із дощечок (розмір приблизно 1мх0,6м), дно – із мотузяної сітки, на яку вже стелилася постілька. Чотири мотузяні вервечки, з кожного кутика колиски, вгорі спліталися в одну і кріпилися до гаку на стелі (як правило – до сволока, тобто до поперечної балки). Підвішену колиску легко було гойдати. Пісні записав від старшої сестри Марії.
* * *
Котик-коточок,
Вкрав у баби клубочок,
Поніс до дочок:
– Нате вам, дочки,
Клубок на сорочки,
Щоб ви голі не ходили,
Щоб вас люди не судили.
* * *
Котику сіренький,
Котику біленький,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
* * *
Ой люлі, ой люлі,
Налетіли гулі,
Стали думать і гадать,
Чим дитину годувать,
Чи кашкою, чи борщем,
Чи смачненьким калачем.
* * *
Ой ходе сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоту:
– Де ми будем ночувати,
Де хатинка тепленька,
Де дитина маленька.
