життя переписано й букви зцідив трафарет,
і я п'ю вогонь, як воду із пилу, як вчасне минуле,
троянди скосили. сонні артерії, ви не спите?
цей дух відчуваю й тебе так спонтанно відчула
щоразу каліцтво душі і невпинно мінорне мовчання
мені орбіталі навкруг обриває, як щастя мости,
ви, квіти химерні, потроху стривайте, в лимані
складіть пелюстки і щосили біжіть розцвісти
нуртований газ колихає і відчай співає у сон,
я гамлетом стану без шпаги і стоп таємниці,
бо листя упало у розпач щасливим, як ком
у горлі, бо вихори з трунку насправді знялися
чекаю тебе, бо цей дух налягає на губи,
троянди скосили. коваль не кує орбіталь,
чекаю титанік, його потопили, щоб чудно,
у вир подались поїзди і журавки, на жаль.
