Коли поваляться гори
І висохнуть всі ріки,
Коли струться дороги
І міста перетворяться в
Попіл вчорашнього дня,
Ти будеш поруч стояти,
А вітер змиватиме втому,
Ти будеш просто співати,
Вертаючись до себе додому.
Ти хочеш зірватись вперед
Жаль, люди не вміють літати
Щось тягне постійно всіх вниз
Тихо співаєш, не можеш мовчати
Як жаль, що на це всім наплювати.
Ти втомився бродити
Ти хочеш чиєїсь долоні
Свобода набридла
І лиш краплі дощу - по твоїй скроні.
Пр.:
Ти просто не можеш інакше
Немаєш нічого – нема що втрачати
Ніщо не тримає – ніщо не вертає
В житті ти хочеш лиш грати
Співати пісні і кричати.
ІІ
Ти бачив все, що хотів,
Ішов, куди ніхто не вертав,
Пробував заборонений плід
Відрікся від Бога, від диявола також
Плював на своє плем’я, на рід.
А зараз ти просто стомився
Не хочеш відкритого неба
Прохід у нього давно вже закрився,
Ніщо не радіє, нічого не треба.
Що будеш робити, коли дім,
До якого збивав всі слова,
Вже не зможеш назвати своїм
Пульсує нестримно твій мозок
Руїни давно вже забутого гімну.
Ти втомився бродити
Ти хочеш чиєїсь долоні
Свобода набридла
І лиш краплі дощу - по твоїй скроні.
Пр.:
Ти просто не можеш інакше
Немаєш нічого – нема що втрачати
Ніщо не тримає – ніщо не вертає
В житті ти хочеш лиш грати
Співати пісні і кричати.
Кричи ж поки маєш ще сили
Неповернути те, що вже втратив,
Кричи, поки є що кричати
Замовкнути можна, не можна мовчати...
