Добридень, Коцький, як ти там?
Чи здогадався, хто це пише?
То Гліб, господар твій колишній,
Прощення просить у кота.
Скажу тобі цілком відверто,
Що я зробив жорстокий крок,
і мав ти з голоду померти
У лісі за короткий строк…
Але, дійшли чутки до мене,
Що дивом вижив ти тоді,
Живеш, як у вершках вареник,
Кругом - лисички молоді.
Усі в тобі вбачають звіра,
Ведмеді, кабани, вовки,
Ти там у них за рекетира…
З моєї легкої руки!
То я хотів тебе просити,
Щоб ти й мене у ліс забрав,
Ти ж там доглянутий і ситий,
А я не маю жодних прав!
Мов у в’язниці Монте Крісто -
Самотній тут, один як перст,
Нащадки виїхали в місто,
Пішов від мене навіть пес…
Мізерна пенсія, до всього,
Чи ліки обирай - чи хліб!
Живу я, Коцю, дуже вбого…
На тебе жду. Твій вірний Гліб
