І тільки поет читає поета.
Навіщо поети? Навіщо піїти?
Який в тому кайф, щоб писати й п’яніти
від свого прокислого в гній вінегрета?
Отруйна ця страва. Пожива сумнівна.
Бувають прозріння ─ одне в покоління.
Тхне гноєм й соломою кожна корівня,
і кожна корова священна і гнівна.
Авгієві стайні змивають рікою.
Спалити б всі вірші ─ й розвіяти вітром.
А потім пустити завісу. І титри.
І всіх розпустити, махнувши рукою
