|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.59.89') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Містерія
|
|
|
| © Максим Розумний, 13-04-2005
|
1. Присохла гілка,
Піна по воді.
Висушує криницю сподівання.
У Геруса
Намисто в бороді,
Присох рубець...
Навіщо все? Навіщо так зарання?
Дві гривні
Неподробного кохання.
Як завжди? – Як завжди.
Нехай летить
У просторі
Загублене теля.
2. Запам’ятовуються
Котики вогкі.
Замало днів
І хочеться двобою.
І лев печерний марився тобі.
Усім – усе,
Ще й бедрик над губою.
А поза тим
Жаліється душа
На повсякденне і одвічне диво
За всім – пусте,
І висохле чуття,
З якого відібрали все зрадливе.
3. Тантричні миші
Екстатичний хоровод
Заводять на осінньому Майдані.
На вашу честь
Збігається народ
Митці, студенти і дівчата знані.
Карбується
Остання ніч тепла.
Утома розмаринює печалі.
Руда й гладка
Приходить красота
На ваші недоїдені скрижалі.
4. Для трьох,
А може двох персон
У світі
Приготоване зізнання
Про всі жалі
І перелітний сон,
Де квітнуть губи п’яні.
За листям
Переховується лис.
В змії – черва.
У слові – заборона.
Підземний бог
Нехай сичить,
Нехай мовчить,
І хай тебе боронить.
5. Хто скаламутив
Цей ранковий світ?
В траві лежать
Поранені курчата.
Якоїсь туги, і якоїсь мли
Спіткав Стрибог,
Спіткнувся і засватав.
Календарі
Напам’ять повивчав.
І ось тепер
Закушую сливками.
Розкиданий горох
Котився по стерні,
А пам’ять все несла
За вітряками.
6. У пащі
зоряних корсарів
злітаються
маленькі дряпуни.
Колізія хреста –
Вино і славу
На рівні, на чотири сторони.
Капітулірен.
Сонмища тривог,
Квиління відьм
І постаті розмиті.
На пустирях,
За зграями,
В боях
Шукаю трохи квитів.
7. Під нігті заповзає страх.
Белькоче
Занапащене бельканто.
В усі часи
Окрадені в боях
Запам’ятовують
Обличчя команданте.
Зринає,
Нівечить, провчить.
Тобі – комедія, мені – утома.
Лежить земля,
Пекельний гнів стоїть.
Ніхто не повертається.
Всі – вдома.
8. Летить, гарцює,
Пестить язиком.
І сонцесяйні
Далі споглядає.
Проказа днів
На тілі одкровень
То гоїться, то знову проступає.
Самітнику,
Нікого не чекай.
Збери торби,
Чи може в тебе – сакви?
Пручалося в тобі
Якесь воно.
На тому й світ.
На тому й калі, й саттва.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
