Рабине, радуйся!
Ти вже державна!
Хоч не в світлиці,
А лиш на кухні,
Чи десь в стодолі
У власній хаті
Не господиня –
Лиш «рівноправна».
Рабине, радуйся!
За кусень хліба
З твойого столу
З твойого поля,
З твоїх мозолів,
Брат-рабовласник
Тобі дозволив
Сказати «Дякую»
Замість «Спасіба».
Вірш написаний в ті далекі часи, коли не вірилось в світлу долю нашої мови. На жаль, здається, він і сьогодні є актуальнимі. Більше того, його актуальність ніби зростає…
