Туманяться душі вогнів, вітри пришивають ґудзики –
Наплічник старого життя полониться віком і мандрами.
Корегуються в небі дощі – ситі хмари міняють підгузники.
Скло прорізує бабине літо і вирізьблює світло меандрами.
Янголи надшвидкий інтернет полагодять і скажуть: тут тиша ось.
Алхімічно усе золоте коронує проспекти і вулиці
Павутинням прозорих пісень… Перепрошую, все-таки спишемось.
Безпонтово сховаю скарби… Що робити, як осінь листується.
14.1о.2оо8
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design