1.
Одного дня осіннього
та й стала я царівною
та й стала я красивою,
щасливою , чарівною...
А сонний світ здивований ,
у жовте помальований,
покліпував, дивуючись,
бентежився, милуючись,
як я була – царвіною,
красивою, чарівною...
2.
Мій світе! Ти сміятимешся з мене.
Так боляче – а я лечу, лечу...
Довкола осінь – золото зелене.
Довкола постріли. Та їх вже не злічу.
Я їх не чутиму.
Бо, дякувати Богу,
усе ж живу – і палахкочуть дні
осінніх сповідей, надії і тривоги.
Крилом розбила скельце у вікні...
3.
Не промини, не пропусти
красу в долонях світу,
роси прозорі блокпости
на вересневих вітах,
примерхлі відблиски трави
пригаслого гатунку,
сумні, як посмішка вдови –
згадала смак цілунку...
