я сумую за літом не-бабиним,
залишаю незамкненим вхід
була сонцем гарячим я зваблена
на піску незатоптаний слід
від любові лишилося згарище
і за вітром розвіявся дим
терпким болем у скроні удар іще
і подай потім склянку води
порожнеча, тягар, недомовленість
на хисткому містку противаг
це мій гріх, ще життям невідмолений,
нагадає мені: я – жива
10.10.08
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design