Нам усім слід заховати голову у пісок,
Щоб відчути розраду так, як це відчувають страуси,
Бо вони дійсно знають, що таке гріти свій мозок
Розпеченими мушлями мертвих слизьких молюсків.
І в цьому житті все так само абсурдно,
Бо коли раптом доходиш до пріви, чи то берега
Такого собі безмежного океану, що хочеться
Впасти на розпечений пісок, плакати у нього,
І тоді океан дедалі солонішатиме
Від твоїх... Невдалих... Спроб... Пізнати... Істину...
Але в таких безнадійних ситуаціях
У своїх психопатичних нападах
Ніхто. Не. Розпізнає. Шляху. До. Пекла,
де під піском ще ворушаться трупи
мертвих слизьких молюсків,
Нагріваються під сонцем і гріють мозок страусам,
Що ховають голову у пісок,
Коли бачать небезпеку,
Бо просто хочуть уникнути стресу,
Спостерігаючи власну смерть...
